cercando a vero все тексты (слова) песен, переводы, видео, клипы

Він так довго чекав на неї, на цю химерну жінку з тонкими вустами та довгим волоссям. Вона казала йому приємні речі, нишпорила поглядом по його підборіддю, та ніколи не дивилася в очі. Може це й на краще, адже витримати пронизливий погляд саме цієї жінки йому було б не до снаги.

Вона майже нічого не їла, все пила гірку каву та розповідала про свої подорожі, британських чоловіків й іудейські традиції. Про те як знову відкрила для себе Пєлєвіна та солону вівсянку, а серед нових знайомих немає майже нікого, хто б брехав їй і мав зневажливий погляд. Її обличчя стало ще більш дорослим та трохи похмурим, біля вуст з’явилися нові зморшки, що натякали про її прискіпливе ставлення до усьго почутого. Вона без зупинки по-диригентськи жестикулювала та мелодійно виводила кожен пасаж нового речення. Він помітив нову, трохи манерну подачу в її голосі, але це додавало їй ще більше жіночності, якої колись йому так бракувало. Її губи були пошкрябані вітрами, від чого улюблена вишнева помада нерівномірно заповнювала всі контури. Час від часу вона знімала з великого пальця обручку з латинським написом, в якому було щось дуже філософське, все як вона полюбляла, а він ненавидів.

Він казав їй:

- Броваста, ти постаріла! Невже час нашкодив і тобі? Я от вчора знайшов сиву волосину біля скронь і відразу замалював її чорним маркером, як в школі.

Когда я крою тебя трехэтажным между нами происходит нечто до ужаса смелое. Такое не повторяется дважды, как способ выражения любви агрессией: от дерганья за косички в начальной школе до ладони на шее во время поцелуя или обьятий.

Когда восклицаешь:
- Черт меня подери, Господи, а я ведь даже не курю матросский табак - адское зелье, чтобы нежностью такой пылать!

Такая строгая бандитка на перевес со скромной монахиней борется в тебе, побеждая периодически. Победа в касаниях, как будто бы дозволенных, но всегда честных. И это, наверное, и есть - обыкновенное чудо. Проходят влюбленности, казавшиеся настолько значимыми ранее, что дышать больно было и не говорилось совсем. А перед тобой настоящее и ни в коем случае не радужное - эти сказки остаются для гуманитариев с особой пеленой на глазах и приступами идеализированности.

А сказкам веришь только на пленке - с принцессами крутых нравов и юношей Медведем. И женщине еще этой, с характерными руками и интонациями, которая знает толк в визуальных метафорах.