Сидить голуб на березі, Голубка на вишні: — Скажи, скажи, моє серце, Що маєш на мислі?
Ой ти ж мені обіцявся Любити, як душу, Тепер мене покидаєш, Я плакати мушу.
Будь щасливий із тією, Котру ти кохаєш, А над мене вірнішої На світі не знайдеш.
Буду Бога я просити, Щоб ти був щасливий Чи зі мною, чи з другою — Повік мені милий!..
Як не хочеш, моє серце, Дружиною бути, То дай мені таке зілля, Щоб тебе забути.
— Ой є в мене таке зілля Близько перелазу. Як дам тобі напитися, Забудеш відразу.
— Буду пити через силу, Каплі не упущу Тоді я тебе забуду, Як очі заплющу.
Буду пити, буду пити, Хоч би через силу, Тоді я тебе забуду, Як ляжу в могилі. Сидит голубь на берегу, Вишневый голубь: - Скажи, мое сердце, Что у вас есть на размышления?
О, ты обещал мне Любить как душа, Теперь ты оставляешь меня, Я должен плакать.
Будьте довольны этим, Что ты любишь, И над мной верный Вы не найдете в мире.
Я буду Богом, я спрашиваю, Что ты был счастлив Будь со мной или со вторым - Я милый навсегда! ..
Как вы не хотите, мое сердце, Жена, чтобы быть, Тогда дай мне такое зелье, Забыть тебя.
- О, у меня такое зелье Возле пересечения. Как ты будешь напиться, Вы забудете сразу.
- Я буду пить из -за силы, Я не буду пропустить кепку Тогда я забуду тебя, Как глаза ближе.
Я выпью, я буду пить, По крайней мере через силу, Тогда я забуду тебя, Как я лежу в могиле.