- Грицю, Грицю, до роботи
Грицю, Грицю, до роботи!
В Гриця порвані чоботи.
Грицю, Грицю, до телят!
В Гриця ніженьки болять.
Грицю, Грицю, молотити!
Гриць не здужає робити.
Грицю, Грицю, врубай дров!
- Дивлюсь я на небо
Дивлюсь я на небо та й думку гадаю:
Чому я не сокіл, чому не літаю,
Чому мені, Боже, ти крилець не дав?
Я б землю покинув і в небо злітав.
Далеко за хмари, подальше од світу,
Шукать собі долі, на горе привіту
І ласки у зірок, у сонця просить,
- ЗАГРАЙ МИ, ЦИГАНЕ СТАРИЙ
Заграй ми, цигане старий,
Якої я гадаю;
Грошей ти дам, вина ти дам
І всього, що лиш маю.
Бо лютий біль отут горить
І груди розпирає,
І бідне серце так болить,
- Летять ніби чайки
Летять, ніби чайки, і дні, і ночі
В синю даль, в синю даль,
А серце мені шепоче:
- Кинь печаль, кинь печаль.
Ген, сонце у хвилях заграло,
І радість витає навкруг!
Наче в світі не стало | (3)
- Ніч яка місячна,зоряна,ясна...
Нiч яка мiсячна, зоряна ясная,
Видно, хоч голки збирай.
Вийди, коханая, працею зморена,
Хоч на хвилиночку в гай.
Вийди, коханая, працею зморена,
Хоч на хвилиночку в гай.
Сядемо вкупочцi тут пiд калиною
- НІЧ ЯКА МІСЯЧНА...
Нiч яка мiсячна, зоряна ясная,
Видно, хоч голки збирай.
Вийди, коханая, працею зморена,
Хоч на хвилиночку в гай.
Вийди, коханая, працею зморена,
Хоч на хвилиночку в гай.
Сядемо вкупочцi тут пiд калиною
- Ой ти дівчино, з горіха зерня
Ой ти, дівчино, з горіха зерня,
Чом твоє серденько – колюче терня?
Чом твої устонька – тиха молитва,
А твоє слово остре, як бритва?
Чом твої очі сяють тим жаром,
Що то запалює серце пожаром?
Ох, тії очі темніші ночі,
- Ой ти, дівчино, зарученая
"Ой ти, дівчино зарученая,
Чого ти ходиш засмученая?"
"Ой ходжу, ходжу засмученая,
Що не за тебе зарученая!"*
"Ой ти, дівчино, словами блудиш –
Сама не знаєш, кого ти любиш!"
"Ой знаю, знаю, кого кохаю,
- Ой, чого ти, дубе
Ой чого Ти Дубе на Яр похилився
Ой чого Козаче не спиш зажурився
Вже мене чарують Зорі серед Ночі
Не дають заснути Серцю Карі Очі
Ти лети мій Коню Степом і Ярами
Розбий мою тугу в Бою з Ворогами
- Пісня з полонини
музика Степана Сабадаша
слова Олександра Пономаренка
Сонце сіло за горами
Та й за Верховину,
А гуцул давно чекає
Кохану дівчину.
- Пою коні при Дунаю
Пою коня при Дунаю
Та й думаю, та й думаю:
«Коню карий, коню сивий,
Чи я молод нещасливий?
Чи я козак та й не красний,
Чи мій палаш є не острий,
Чи мій палаш не острений,
- РІДНА МАТИ МОЯ...
Рідна мати моя
Рідна мати моя, ти ночей не доспала
І водила мене у поля край села,
І в дорогу далеку ти мене на зорі проводжала,
І рушник вишиваний на щастя дала.
І в дорогу далеку ти мене на зорі проводжала,
- Сніг на зеленому листі
Вигладаю тебе ще з весняних доріг,
Обминаю у мріях стежини тернисті.
Замість тебе в саду раптом сніг, раптом сніг, |
Ранній сніг на зеленому листі. | (2)
Чи дорогу тобі може хтось перебіг,
Чи тебе забарили вітри норовисті,
Що так рано в саду раптом сніг, раптом сніг, |
- У сусіда біла хата
У сусiда хата бiла,
У сусiда жiнка мила,
А у мене нi хатинки,
Нема щастя, нема жiнки.
Є у мене сусiдонька -
Люба, мила дiвчинонька,
Та не знаю, що робить,
- Удовицю я любив
Удовицю я любив,
Подарунки їй носив:
Носив сир, носив масло,
Носив свічки, носив стрічки,
Носив я їй черевички,
Носив я їй з медом мак —
Ось воно як!
Носив жито і пшеницю,
- Цвітуть осінні тихі небеса
Цвітуть осінні тихі небеса,
Де ти стоїш, блакитна, як роса.
В очах засмуток темний, мов ожина.
Моя кохана, мріялось - дружина.
Лиш сон далекий видивом майне,
Хоч не забудь, а згадуй ти мене.
Я під вікно прилину повесні,
- Чом, чом, земле моя
Д.Січинський - В. Лебедова
Чом, чом, чом, земле моя,
Так люба ти мені,
Так люба ти мені?
Чом, чом, чом, земле моя,
Чарує так мене
Краса твоя?