АлатарОй, під дубом-стародубом лежить Алатар -
Камінь, що в собі безсмертя має дар
І усім богам дарує Алатар силу свою
І своє тепло дарує всьому Ірію.
Приспів:
Алатар, Алатар, коли маю думи я сумні
Покладу руки на тебе, силу дай свою мені.
БуднітайХто ж то ізнадвору ходить?
Пісню хто свою заводить?
Чи то не той Буднітай
Каже мені "не засинай"?
Чи то не той Буднітай
Каже мені "не засинай"?
Із зорею рано встала,
ВідьмаДовгі коси розпускала
Дін-дон,дін,дон
В чистім полі танцювала
Дін-дон,дін –дон
У місячну ніч суботи трави збирала
У неділю над чар зіллям та й чаклувала
Дін-дон дзвонять дзвони
ВоляВ моїх очах є вогонь і сила
І на плечах - мої чорні крила
Та не злечу, хоч і дуже сильна,
Гнітить мене те, що я не вільна
Сонце...
Залежить від ночі, втікає у гори,
Доля...
ДраконВін злітає понад горам і на землю тінь кидає
Він шукає здобич останню, він сьогодні помирає
Крила палить гаряче пломіння
Він не звик під сонцем літати
Він не встиг лишити насіння
Так не хочеться помирати
Приспів:
ІрійСонце гасне у твоїх очах,
І подих останній завмирає
Ти відходиш у той далекий шлях,
З якого дороги назад немає
Бачиш предків, як наяву
Ти підеш із ними в Далеку Землю
Ти їм розкажеш, ким ти був,
Легенда1 голос: Крізь холодні і темні часи
Піднімається сивий туман
У кривавих краплинах роси
Відбивається місяцю стан
2 голос: Твій мозок і тіло
Заповняє пітьма,
І твої білі крила
На Івана,на КупалаНа Івана, на Купайла
В чисте поле я пішла
Трави в полі назбирала
І вінок собі сплела
Ой, по річці його пущу,
Хай по течії пливе...
... ... ... ... ... ...
Плаче серденько живе.
Перемога
Принесена жертва не взята тобою,
А ми вже готові до нашого бою,
І що нас в майбутньому знову чекає?
Не скаже ніхто, бо ніхто і не знає.
Чим всіяна буде зворотня дорога?
Поразка чекає нас, чи перемога?
Запалене серце забуло про біль,
Плач за ясноокимЯсноокий соколе, у бою загинув,
На кого голубоньку ти навік покинув,
Світу білого без тебе милий мій не бачу,
Білим птахом над тобою закричу, заплачу
Темрява небесная хмари позбирала,
Дощем рясним над тобою сльози проливала,
Сонечко не зійде більше наді мною,
ПрокляттяЧорні крила землю накрили,
На день холодний впала роса
Чому ж доля моя немила,
Чом жорстока й холодна краса?
Обріжу коси. Впаду на роси,
І подарую тіло вогню.
Сонце гаряче, чом ти не плачеш?
РусалкаТам, де похилились верби над водою,
Там живе русалка, і не зна покою,
Кожну ніч на берег вона випливає,
Гойдається на вербі і пісні співає:
- Це моє прокляття: парубків губити,
Тих, хто мене полюбив, мусила втопити,
А кого полюблю, того згублять люди,