Народні Думи все тексты (слова) песен, переводы, видео, клипы

Що на Чорному морі,
На камені біленькому,
Там стояла темниця кам'яная.
Що у тій-то темниці пробувало сімсот козаків,
Бідних невольників.
То вони тридцять літ у неволі пробувають,
Божого світу, сонця праведного у вічі собі не видають.
То до їх дівка-бранка,

То тоді дівка-бранка,
Маруся, попівна Богуславка,
Теє зачувала.
Словами промовляла:
«Ой, козаки,
Ви, біднії невольники!
Та не лайте мене, не проклинайте,
Бо як буде наш пан турецький до мечеті від'їжджати,

«Отаман Матяш старий» — дума про досвідченого воїна та необстрілених козаків.

Образ отамана Матяша — збірний, епічний. Його як досвідченого старого воїна дума протиставляє легковажній необстріляній молоді — бравославцям-небувальцям. Словом «бравославці» тут означено молодих козаків, що хизувалися своїм становищем, красувалися (бравий — гарний, красивий) козацькою славою, хоч ще й не мали для цього достатніх підстав.

Історія записів
Відомий єдиний запис думи, опублікований Павлом Житецьким за рукописом «Повести малороссийские числом 16. Списаны из уст слепца Ивана, лучшего рапсодия, которого застал я в Малороссии в начале XIX в.» в кн.: Мысли о народных малорусских думах. К., 1893, с. 238—240. Прізвища записувача і досі не вдалося встановити, а рапсодієм Іваном був, очевидно, відомий кобзар Іван Стрічка.

Одна з копій «Повестей» позначена 1805 p. Записувач дум надав ряду слів російських форм, проте лексика зберігається повністю. У третьому від кінця рядку в дужках подано нерозбірливо написане слово, яке П. Житецький прочитав як «лицаря да».

Дума – «Проводи козака до війська»

Записано в 1851 р. від кобзаря I. Романенка з с. Британи, Борзнянського повіту, на Чернігівщині. Вперше надруковано в зб.: Народные южнорусские песни. К., 1854, с. 434—436. Відомо десять записів думи, зроблених протягом XIX ст.

Ой у неділю барзо рано-пораненьо
Не сива зозуля закувала –
Сестра брата своєго із подвірні своєї
В войсько виряджала,

Смерть козака на Кодині-долиніНа узбоччі долини, біля двох сокорів козацьких,
Там козак, постреляний, порубаний, на рани смертельні
знемагає.
І праведного судію з неба бажає;
При собі отця-неньки не має...
Постреляні — кров'ю зійшли,
Порубані — к серцю прийшли...
Тогді козак долину Кодину трьома клятьбами проклинає: