Хорея Козацька все тексты (слова) песен, переводы, видео, клипы

Вже більше літ двісті,
Як козак в неволі.
Понад Дніпром ходе,
Викликає долю:
- Ой, вийди, вийди, із води,
Визволь мене, серденько, із біди.
Визволь мене, серденько, із біди.

Богородице, вiрним обороно!
Уповающим на Тебе, Короно!
Спаси нас од бiд, Мати Преблагая, Дiво Святая!

Ти Жизнодавца на свiт породила
Адама й *Э*ву од бiд свободила
Свободи ж i нас, Мати Преблагая, Дiво Святая!

Хмари зловісні нависли над нами,
Сили ворожі нас довго гнітуть,
Станьмо ж до бою усі з ворогами,
Смерть або воля та згода нас ждуть!
Ми ж не злякаймось! Гордо і сміло
Стяг піднесемо за правеє діло,
Стяг боротьби за свободу народу,
Щоб панували скрізь воля та згода!

Раз- два! раз- два! вітер віє,
Серце весну зустрічає,
Сонце палить, сонце гріє,
Море злота розливає —

Не для нас!

Ще не час!

ниченька тэмная
ниченька синяя
мороком кутае гай
выйды коханая выйды едыная
разом земною втикай

я заведу тэбэ в недра глубокие
море там буйно шумит

— 1710, Григорій Грабянка, «Літопис».

Войска запорожского воїн знаменитий
ВоОружен, бодрствуєт
Отчізну хранити

А ще і врагов коїх
Не зрить пред собою

Гомін, гомін, гомін,
Гомін по діброві,
Туман поле покриває;
Мати сина виганяє:

"Іди, сину, іди, сину,
Пріч од мене -
Нехай тебе орда візьме,

Всі покою щиро прагнуть,
А не в еден гуж всі тягнуть;
Той направо, той наліво,
А все, браття, тото диво!
Не маш любви, не маш згоди
Од Жовтої взявши Води,
През незгоду всі пропали.
Самі себе звоювали.

Занехай ти мене, я о тя не дбаю,

І на твою ласку вже не заробляю,

Бо я знаю, що жартуєш,

Мені свідки офіруєш,

Княжат росских недáрмо тóт клéйнот, Стефане,
Нóсиш, и сáм княжáтем будучи в их станє,
Бо в дЂлности и в цнóтах княжатом ровнаєш:
Коня, зброю, корону, копЂю гды маєш.
Взятый єстесь у свЂта, щенжне узброіоный
И отъ бога въ покорном сърдцу улюбіоный:
Влодéмера, Всеволода, цного Ярослава
Мужство, вЂры и цнот всЂх при том гербЂ слава

– Дівчино, рибчино, подай же ручину,
Подай же другую, най поцілую
Білую рученьку, устонька гожі, як тії рожі,
Поцілуй в серці біль заворожить.

– І ручку подала б, і поцілувала б,
Та ну ж хто чатує, поцілуй чує,
Піде обмовонька зараз лукава, піде неслава.

Чорними хмарами вкрита руїна,
Hm Em F#m
Вітер на згарищах грізно гуде.
Em Hm
Мов дика пустеля, лежить Україна,
F#m
Плаче дівчина і месника жде.

Мире лукавый, скорбьми исполненный!//Коль ты не твердый, коль не совершенный!//Коль суть не благи твои здесь утехи!//Коль суть плачевны радости и смехи!////Коль неспокойны твои честь, богатство!//Ветр, дым, ничто же - все непостоянство.//Цветут в един час, в другой увядают, //Днесь на престоле - завтра ниспадают.//Что нам богатство, аще смерть царствует,
Ин собирает, ин же да средствует,
Что польза в мире от чести бывает,
Егда смерть ранги весьма презирает.// Едино убо мысль бедным да будет:// Как Судия в тот день страшной пребудет//Спросят нас, бедных, там вскоре ответа -//Почто теряли всуе ваши лета

Біжи, коню, дорогою
Степовою, широкою,

Щоб татари не свпіймали,
Сіделечка не здіймали,

Сіделечка золотого
З тебе, коня вороного.

Ой, недоля козакові, гей!
Ой, недоля молодому, гей!
Що поїхав опівночі, гей, |
На чужину, світ за очі, гей! | (2)

Йому місяць присвічає, гей!
Йому місяць присвічає, гей!

Ой на горі вогонь горить,
А в долині козак лежить.

Постріляний, порубаний,
Китайкою накриваний.

Накрив очі китайкою

Текст: Т.Г. Шевченко.
Виконавці: Ірина Данилейко, Тарас Компаніченко, Ярема Шевчук, Данило Перцов, Михайло Качалов.
Запис зроблено 17.03.2013 на шевченківському вечорі-тризні.

Пийте, браття, попийте,
А на землю не лийте (2)
Напийтеся всі пяні, не будете упрямі,
Веселітесь, пляшіте, друг-друга потішіте.

Пийте, браття, попийте,
А на землю не лийте (2)
Ні о чім нам тужити,

ПРОЗЬБА ЧИТЕЛНИКОВА О ЧАС - Даміан НАЛИВАЙКО (брат Северина Наливайка)

Часе дорогій, часе непереплачоный,

назбыть скупою вагою мнЂ узычоный,

БыстрЂй над морскій корабль живот мой провадиш,

Запис зроблено 1.04.2012 в Національному музеї українського народного декоративного мистецтва.
Музиканти:
Северин Данилейко, Ярослав Крисько, Тарас Компаніченко, Сергій Охрімчук, Михайло Качалов.

Пісня XVIII століття, яка співалася після поразки І.Мазепи 1709 року і була складена на мотив 136 (137) псалма Давидового:

На ріках сідохом
Горка Вавилона,

О.Кониський

Я не боюсь тюрми і ката,
Вони для мене не страшні!
Страшніш тюрма у рідній хаті,
Неволя в рідній стороні.

Мені не стид носить кайдани