Закриті очі, інеєм окуті, скляні та непрозорі. Не відчувають болю, не бачать промінь, що на них упав. Тихенько, лагідно лоскочить! І сяє так, немов стокрилий птах, В якого пір’я – це окреме сонце, В якого погляд – це безмежна даль, безмежна… Він особисто тим, чим володіє Зніме заковані у льод, Пригріє і оживить уста, І подарує погляд той, у даль… «Прийміть же очі ту прозорість, Прийміть же очі біль, яку, Даровану, ніхто не забере тому, що Неможливо вбити вічність!» Поки що холод сковує уста, Поки що сонце не проснулось… І доки скуті інеєм зіниці сна, Поки що не розбуджені вони, та годі. Все живе тоді лише, Коли, загинувши, окликне І знову оживе, щоб вмерти. Zakritі Ochi , іneєm okutі , sklyanі that neprozorі . Not vіdchuvayut bolyu not Bacha Promin scho them falling . Tihenko , lagіdno loskochit ! I. syaє so Nemov stokrily Ptah , In yakogo pіr'ya - Tse okreme sontse , In yakogo look - Tse bezmezhna distance, bezmezhna ... Vіn osobist note denote volodіє Znіme zakovanі in lod , Prigrіє i revive mouth I. podaruє Poglyad that , at a distance ... " Priymіt same Ochi that prozorіst , Priymіt same bіl Ochi , yak , Talents nіhto not take away the fact scho Nemozhlivo hammered Eternity ! " Pokey scho cold skovuє mouth Pokey scho sontse not woken up ... I. docks skutі іneєm zіnitsі sleep Pokey scho rozbudzhenі not stink , that godі . Long live all todі deprivation , Kohli, zaginuvshi , Hail I. znovu perked vmerti dwellers .