Дмитро Дорогий все тексты (слова) песен, переводы, видео, клипы

А я тебя люблю до дрожи…
Ты мир наполнила собой.
Касаясь до атласной кожи,
Дышу тобой, живу тобой…
Ты робкая, подобна чуду.
Твой тонкий стан милует глаз.
Тобой пьянён, до смерти буду.
Меня приводишь ты в экстаз.

В нас Новий рік, а десь гримить гроза.
Стріляють там, мов сніг, летять снарядии.
А на очах бринить німа сльоза,
А мати шепче: "Де ж мої солдати?"
Вона і в день, і в ніч біля вікна
Молитву шепче, виглядає сина.
Укрила її коси сивина.
Не спить вона, бо стогне Україна.

Я йду знайомими стежками,
Що в серці залишилися повік.
Спішу, лечу, іду до мами.
Як вірний син, як справжній чоловік.
До неї низько я вклонюся
І поцілую зморшки молоді.
За тебе мамо я молюся,
Ціную роки твої золоті.

Як нелюба, мене ти цілувала.
В очах твоїх потворна жалюгідь.
Отрути в трунок мені додавала,
Хотіла долю ти мою змінить.
Збирайся, геть! Іди із мого дому!
За сто чортів, прошу, ти пропади.
Достатньо з мене вже цього дурдому!
Достатньо вже в волоссі сивини.

Мне как-то пофиг на тебя вдруг стало,
Мне как-то грустно на тебя смотреть.
Когда-то было неба слишком мало,
Теперь не нужно даже его треть…
Теперь ты красишь волосы как кукла,
Играешь роль, что людям не понять.
Любовь же, у душе твоей потухла,
Ты создана, чтоб людям изменять.

Ну как же злиться на тебя, мой друг?
Ведь ты меня прощал не однократно.
Сколько дерьма было вокруг,
На сердце оставляли раны-пятна.
Мы все пройдем, мой дорогой,
Преодолеем все преграды.
Ведь все под силу нам с тобой,
Мы разгадаем все шарады.

Скажи чому, мов лебеді у даль,
Летять роки за обрій біло-синій.
Скажи чому в душі моїй печаль.
Для щастя треба що людині?
Життя у скроні сивину впліта,
Тягар буденний в душу поселився.
І моя юність в далі відліта,
А я сповна ще нею не напився.

Холодне літо, похмурі ранки.
Самотнє серце у грудях болить.
Неначе шкарпетки, у ліжку коханки.
Мелодія в душі вже не бринить.
То літо чи осінь, дощі то чи роси?
Чи вітер шепоче, чи з глузду зійшов?
Коханням наївся, все з мене вже досить.
Набридло мені знову вірить в любов.

Я видел много в своей жизни женщин.
Как в зеркало, я в их глаза смотрел.
Хоть был мой путь до боли опрометчив,
Но так понять я их и не сумел.
Теперь смотрю в глаза твои шальные,
Они глубокие, как будто океан.
Они совсем не те, что остальные,
От их сияния, я словно пьян.

Я не хочу більше торкатися твого тіла.
Твій п'янкий аромат досі мене переслідує.
Та любов, мов свіча, занадто довго тліла.
За коханням , як правило, ненависть слідує.
Я не хочу знову і знову у тобі топитися.
Скільки ж можна у тебе, мов в річку пірнати.
Я байдужо досі не можу на тебе дивитися.
Смак життя наодинці не можу я відчувати.