- Aut Caesar, aut nihil
Ти завжди цілуєш мене просто в серце,
Розтинаючи плоть пекучими вустами.
Слова твої по венам скельцем
Й думки римовані - шаленими вітрами.
Твоя заточена до блискучих граней манірність.
Твій завжди для мене ввімкнений сон.
Хочу проникнути в твою безкінечність.
- Castigat ridento mores
Хто придумав всі ці правильні правила?
Хто подбав аби золото стало настільки цінним?
Так огидно знати забарвлену істину.
Так нудотно дивитись у очі іншим.
Виходячи в люди ми всі так гарно відточенні.
В очі сипимо перли прочитаних цінностей.
І так мало у кого сльози насправді посолені.
- Бути не в моді
Такими дешевими стали слова/почуття масовості.
Вінтажні поняття змінив потріпаний second hand.
А я кожну літеру зважую в своєму призначенні.
Вийшла віра з моди вірити в happy end.
Але серце горить поняттями нині знеціненими.
Нехай буду не модною. Я й була не такою як всі.
Моя віра без віри зруйнована безликими ликами.
- Він хотів би помирати тихо
Він хотів би помирати тихо…
Поволі вбиваючи свої надії об гостре вістря ножа.
Помирати так щоб не бачив ніхто
Не спиняв розумними догматами зворотній відлік життя.
Він хотів би зрозуміти ту ейфорійну миттєвість вічності.
Ось ти є. І ось вже нема.
Щоб не складати орігамі з чужих фантазій.
І не випивати чужі брехливі надії, як келих вина.
- Ніхто з нас не буде повторенням іншого
Якоюсь крихтою душі я би хотіла бути простішою.
Щоб цей весь натовп мене розумів,
Коли говорю власною мовою.
Коли думки всі шиті цитатами снів,
Метафори вічності разом з буденністю…
Щоб вся ця ілюзія преферентних світів
Залишилась за кадром чужого сценарію.
Але розумієш моя душа чомусь до безумства
- Просто поруч
Цілувати твій погляд, куштувати цинічну усмішку.
Мотати, як нитку на пальці, всі твої думки.
Будь прагматиком, черствим, чи навіть бездушним.
Для мене лиш будь, просто поруч, сиди і мовчи.
Я буду вдихати запах твоєї справжності.
Гортатиму щирий погляд твій вія за вією.
Прибережи всі розумні догмати, метафори.